71

Дослідники виявили, що, насправді, Лохнеське чудовисько було масовою ілюзією, породженою відкриттям динозаврів.Дослідники виявили, що, насправді, Лохнеське чудовисько було масовою ілюзією, породженою відкриттям динозаврів.
У 1933 році лондонець Джордж Спайсер їхав новою дорогою у Лох-Несс, коли, як він стверджував, побачив «найдивовижнішу тварину», що пробігла перед його автомобілем. Загадкова істота заввишки 1,2 метра та хвилеподібною шиєю трохи товщою за стовбур слона, кинулася у підлісок та зникла, залишивши після себе легенду, яка проіснувала майже 100 років, – пише видання Daily Telegraph.
Тепер дослідники з Університету Сент-Ендрюс, Шотландія, виявили те, як виникли міфи про довгошиїх тварин, таких як «Нессі».
Вчені з’ясували, що після того як палеонтологи виявили перших динозаврів та представили їх у британських музеях на початку XIX ст., кількість повідомлень про дивовижних істот різко зросла.
Хоча повідомлення про незвичних морських істот виникали не раз, до 1800 року лише 10% випадків з них описували тварин з довгою шиєю. Проте, до 1930-х років, коли Спайсер побачив своє «чудовисько», їх кількість досягла близько 50%.
Дослідження свідчать про те, що свого роду «колективна ілюзія» охопила національну свідомість до такої міри, що будь-яка нез’ясована форма, що з’являлася у воді, була приписана динозаврам.
Криптозоологи навіть припускали, що Лохнеське чудовисько може бути плезіозавром, древньою морською рептилією. Вони стверджували, що істота могла пережити удар комети, який знищив динозаврів 65 млн років тому, та сховатися на дні озера. Перший повний скелет плезіозавра був знайдений у 1823 році.
Д-р Чарльз Пакстон, статистик з Сент-Ендрюс, сказав: «Відкриття довгошерстих скам’янілостей морських рептилій у XIX ст., здається, вплинуло на те, як люди сприймали те, що вони помітили у воді».
Дослідники переглянули 1688 історичних звітів, включаючи книги, газетні звіти та свідчення очевидців, які відбувалися сотні років назад, та 1543 очевидних містифікацій.
Вони виявили, що пік повідомлень припадав на 1930-1934 роки після публікації спостережень Спайсера у 1933 році.
Дослідження було опубліковано у журналі Earth Sciences History. Читайте більше тут:

Додати коментар

Захисний код
Оновити