135

На Закарпатті багато старовинних фортець та руїн, про які місцеві люблять розповідати легенди, водити туди туристів та перетворювати об’єкти на "фішки" регіону. Але не завжди при цьому про історичні пам’ятки дбають належним чином. 11 березня на одному з найвпізнаваніших об’єктів Закарпаття – Невицькому замку – впала дерев’яна вежа-донжон. Конструкцію завалив сильний вітер. Тільки напередодні в Закарпатській ОДА заявляли, що от-от розпочнеться реконструкція Невицького замку, але цього фортеця не дочекалася, і сили природи зробили свою справу.

Можливо, сумний приклад Невицького замку стане певним поштовхом, чи, принаймні, приводом задуматися над долею інших історичних споруд краю. Про збереження фортець (чи того, що від них залишилося) наче час від часу і говорять у місцевій владі, та часто все залишається на рівні розмов. А рятувати на Закарпатті є що.

Одним із об’єктів, які може повністю зникнути, якщо все віддати на милість часу і природи є Хустський замок. Залишки фортеці бережуть неймовірну історію. На Замковій горі збереглися руїни колись неприступної твердині - Хустського замку, про яку складено безліч народних переказів та легенд. Одна з них описує воєводу на ім’я Хуст, який жорстоко поводився з народом. Руками людей з усіх найближчих сіл була насипана крута гора, а на ній зведена кам’яна фортеця дивної величі. Багато років пішло на спорудження могутньої твердині, а коли все було готово, воєвода привіз сюди велике військо, свою дружину Тису та двох дітей - доньку Ріку та сина Хустеця. А щоб піддані знали, хто тут правитель, велів назвати місто Хустом - в свою честь, велику річку - Тисою, а дві маленькі, що впадають в неї - Рікою і Хустецем.

Легенди угорців описують воєводу Хуста і його нащадків могутніми князями, але не з угорських феодалів. В одній з них фігурує король Бела, який 1242 року просить у Хуста допомоги в боротьбі з ордами хана Бату. З приходом монголів міфічна династія Хуста загадково обривається. Будівництво фортеці, швидше за все, закінчилося в 1191 році, камінь з такою датою знайдений серед руїн. Багато істориків вважають, що замок почав будувати угорський король Ласло І Святий (1077-1095). Інші ставлять цей факт під сумнів, оскільки лише в 1231 році через листи угорського короля Ондраша II достовірно відомо, що територія Марморошу належить йому.

Вже в 1329 Хуст отримав статус вільного королівського міста. Замок виконував функції охорони кордонів королівства і торгового "соляного шляху". У 1378 році король Угорщини Жигмонд передав фортецю молдавським воєводам Драгу і Балку. Драг за однією з версій був предком знаменитого трансільванського графа Дракули. Фортеця дісталася йому за борги, але володіння Хустським замком давало величезну владу, що в підсумку призвело до зіткнення з інтересами угорського монарха. В 1395 році король Жигмонд забрав фортецю у Драга і передав її своєму таємному канцлеру і близькому другу Імре Перені, який був до того ж одним з найвпливовіших людей в королівстві - членом знаменитого таємного лицарського ордену Драконів. Драг не хотів воювати з таким сильним противником і залишив замок.

Через деякий час Імре Перені повернувся в столицю, а замок став переходити з рук в руки. Наприкінці ХV століття король Матяш Корвін подарував фортецю своїй дружині - неаполітанській принцесі Беатріс Арагонській. Та вже у 1511 барон Габор Перені купив Хустський замок за 20 тисяч золотих в угорського короля Ласло II. В битві під Могачем 1526 року турки розгромили угорську армію і Угорське королівство було розділене на три частини. В цей час фортеця переходить до правителя Трансільванського князівства Яноша Заполі. Але з середини ХVI століття замком заволодів австрійський імператор Фердинанд Габсбург. В період подальших австро-угорських протистоянь замок часто змінює власників. За цей час на твердиню двічі нападали татари, але захопити її не зуміли.

У 1660 багатотисячна армія турецького султана вторглася в Мармарош. Турки кілька років грабували ці землі, але так і не зважилися напасти на фортецю. Серед них був відомий поет і мандрівник Евлія Челебі, який написав про твердиню: "Хустський замок розміщений на вершині гори Хасана, мури його високі й товсті, міццю своєю він схожий на фортецю Іскандер, оскільки висота його веж сягає небес".

Після 1683 Трансільванія потрапляє під контроль Австрії, і замок знову належить Габсбургам. В 1703 році спалахнуло визвольне повстання угорського народу під проводом Ференца II Ракоці. Вартові Хустського замку вбили коменданта і передали фортецю повстанцям. У 1706 році тут була проголошена незалежність Угорщини. Фортеця була останнім оплотом боротьби угорського народу і здалася тільки після капітуляції основних сил в Сатмарі в 1711 році. З цього часу Хустська твердиня поступово втрачає своє стратегічне значення. У 1766 році під час бурі блискавка влучила в порохові склади, і Хустський замок було зруйновано. Залишилися лише фрагменти стін оборонної споруди, але й вони руйнуються під впливом часу. Фортеця прийшла в запустіння і поступово стала перетворюватися на руїни. 

Про приведення до ладу території та збереження руїн фортець говорять вже давно. Кілька років тому активісти почали розчищати все від трави і заростів. На благодійні внески найняли працівників, і робота пішла жвавіше. До збереження пам’ятки фінансово долучалися місцеві підприємці, небайдужі хустяни.

Восени 2018 року тему збереження Хустського замку порушили на засіданні круглого столу ініціативні люди та кваліфіковані фахівці різноманітних інституцій, які втілюють у життя ідею відродження Хустського замку чи принаймні збереження того, що від нього залишилося.

Науковці, громадські діячі, історики, археологи, архітектори Закарпаття, Києва та Угорщини, місцева влада, духовенство, хустяни вкотре зібралися, аби обговорити поетапні кроки до реалізації проекту. Певну стратегію по збереженню історичної спадщини учасники круглого столу випрацювали. Представники ж міської влади запевнили, що мають певні напрацювання щодо відновлення дороги до замку. Які - поки озвучувати не беруться, бо чекають офіційних документів.

Про відновлення Хустського замку, як такого, не йдеться взагалі. Після того, як замок стане безпечним для роботи реставраторів, можна говорити про консервацію замкових руїн. Цілком ймовірно, що 2019-й стане роком, коли на Замковій горі активно вестимуть розкопки. Головне, аби ці розкопки були вчасними, і було ще що рятувати.

Використано матеріали: "Портал Археології Закарпаття", "М-студіо",  Рrozak.info.

Додати коментар

Захисний код
Оновити