У 1705 році ірландка Марджорі МакКолл померла від лихоманки і була похована якнайшвидше, щоб запобігти поширенню хвороби. Жінку поклали в труну з дорогим перстнем, яке чоловік не зміг зняти з її руки через набряк. Це зробило могилу привабливою для злодіїв. Того ж вечора, коли земля була ще пухкою, зловмисники розрили могилу і вийняли труну. 

Не зумівши зняти обручку, вони вирішили відрізати палець. Як тільки з надрізу здалася кров, Марджорі прийшла до тями від коми, в яку впала ще вдень, сіла в труні і закричала.
Доля злодіїв залишилася невідомою - одні легенди свідчать, що вони впали замертво, інші - що втекли, не оглядаючись. Марджорі вдалося вибратися з труни, і жінка вирушила додому. 
   Джон МакКолл, чоловік Марджорі, був удома з дітьми, коли почув стукіт у двері. Чоловік сказав дітям: "Якби ваша мама ще була жива, поклявся б, що це її стукіт". 

Відчинивши двері, він побачив за нею Марджорі в похоронному одязі, з кров'ю на руці, і впав замертво. Його поховали у труні, яку звільнила дружина.
 Марджорі прожила ще багато років, знову вийшла заміж та народила дітей. Коли вона нарешті померла, її поховали на тому ж цвинтарі Шенкілл (Лурган, Ірландія). Її надгробок зберігся. На камені написано: "Жила один раз, похована двічі".