Спецпроєкт: Made in Tyachivshchyna У більшості з тих, хто хоч раз бачив на світлинах невеличке закарпатське містечко на фоні гори Нересен, виникає бажання приїхати у цей казковий край.
Тячів...
Вузенькі вулички, ошатні площі та сквери, ратуша, сакральні пам’ятки, цікаві скульптури, квітучі алеї, затишні кав’ярні…
Це те, що вабить і зачаровує людей в це описане в анналах історії місто королівських привілеїв. Тут постійно хочеться фотографуватись як туристам, так і місцевим жителям.
Однією з найкрасивіших фотолокацій Тячева поправу вважають місце біля зруйнованого мосту через річку Тису, що у підніжжя гори Нересен.
Адже це місцина з сильною енергетикою, живописний куточок, окраса Тячева. Вона вабить своєю загадковістю, величчю, незвіданістю. Саме на цьому березі магії і натхнення угорський художник-педагог Шимон Голлоші облаштував відому мистецьку школу для молодих художників. Саме величний і таємничий Нересен став найбільш повторюваною темою його творчості. Це улюблене багатьма місце і сьогодні гідно шанують тячівці. Яскравим підтвердженням цього, є те, що одна із центральних вулиць Тячева має назву Нересенська. Більше того, з ім'ям гори символічно пов'язаний ряд міських об’єктів. Це і житловий котедж «Нересен», і магазин «Нересен», і гостьовий будинок «Guesthouse Neresen».
Гора, яку видно практично з різних куточків, є своєрідним живим барометром «дощової погоди». Коли сивочолий Нересен у тумані – чекай дощу, та як тільки туман розсіється - буде ясна днина.
Драматична та сумна легенда про виникнення Тячева також пов’язана з цією горою. За переказами, колись давно, на місці майбутнього Тячева, була необжита земля. Щоб врятувати свою родину та свиту угорський король відіслав дружину, дітей та вояків у ліс, де вони могли сховатися від набігу ворогів. Втікачі йшли в гори, рухаючись за течією Тиси. Під вечір, захопившись красою цієї місцини, вирішили відпочити й розташувались біля підніжжя гори. Тут їх і наздогнали вороги.
Військо короля гідно боронилося, багатьох нападників було вбито, решта втекли. Та один із ворогів прицілився у королеву й випустив у неї ворожу стрілу. Улюблена служниця королеви, озирнувшись назад, помітила небезпеку та захистила собою королеву. На вершині гори поранену служницю занесли до намету королеви, де володарка перев'язала рану і цілу ніч пильнувала свою рятівницю.
Вранці королева зі слугами винесли смертельно поранену служанку на свіже повітря. Чудовий гірський краєвид у відблиску сонячного сяйва неймовірно сподобався дівчині і вона тихо промовила: «Felséges asszonyom, teccő nekem ez a hely!» (Як мені подобається це місце!). Звідси й походить назва міста Тячів.
Королева втішала служницю, переконувала, що та неодмінно одужає і навіть обіцяла після перемоги короля подарувати їй цю землю. В останні хвилини життя вона благала свою королеву: «Úrnőm, ne eresszen el!» ( Не відпускайте мене!) Однак опиратися невідворотній смерті було вже неможливо. З тих пір гору, на якій все це відбулося, називають Нересен, на знак останнього благання служниці.
Королева наказала поховати віддану служницю посеред необжитої території і звеліла своїм підданим наносити багато землі на її могилу. А з часом, на величезному горбі, який утворився від насипу землі, королева побудувала каплицю. Так утворилася ще одна гора, яку і сьогодні тячівці називають Каплицею (Kapolna).
Сучасність вдало «оживила» стародавню легенду. Образ королеви і служниці втілено у дерев’яній скульптурі, яку встановлено у місцевому сквері по вулиці Армійській, поблизу стадіону. Автор скульптури – різьбяр з Воловеччини Іван Райчинець.
Була ця розповідь домислом чи реальністю, люду достеменно не відомо. Зрештою, як би там не було, про походження свого міста тячівці люблять розповідати саме цю легенду. Бо те, що Тячів – найзагадковіше місто Закарпаття, яке приваблює всякого, хто хоч раз побував тут, невідворотний факт.
Людмила Кричфалушій, журналіст
Далі буде
Made in Tyachivshchyna - спецпроєкт про Тячівщину
Щира вдячність депутату Тячівської районної ради Дмитру Шелембі за сприяння у реалізації проекту.
